Смотреть больше слов в «Філософському енциклопедичному словнику»
РЕАЛІ́ЗМ, у, ч.1. Напрям у літературі та мистецтві, який має на меті правдиве відображення об'єктивної дійсності в її типових рисах.Все ще зберігаючи п... смотреть
I1 філософський погляд, згідно з яким інтелект пізнає буття, що існує незалежно від нього і так само ним створене (р. епістемологічний); існування бутт... смотреть
I 1 філософський погляд, згідно з яким інтелект пізнає буття, що існує незалежно від нього і так само ним створене (р. епістемологічний); існування буття незалежно від інтелекту, що пізнає його (р. метафізичний); протилежність ідеалізму; 2. одна з гол. позицій у суперечці про універсалії, визнає реальне існування еквівалентів загальних понять, які називаються універсаліями; протилежність номіналізму. II точність та об'єктивність у відтворенні реальності в літературних творах; літературний напрям, що сформувався бл. середини XIX ст.; зображення світу за принципами правдоподібності, узгодженими з поточним досвідом та актуальними знаннями; гол. жанри - роман, повість, новела, оповідання, драма; гол. представники: О. де Бальзак, А. Стендаль, Ґ. Флобер, Ч. Дікенс, В. Теккерей, М. Гоголь, І. Тургенєв, Ф. Достоєвський, Панас Мирний, А. Чехов; у ХХ ст. Д. Ґелсворсі, М. Коцюбинський, У. Самчук та ін. III в образотворчому мистецтві тенденція відтворювати явища або предмети на підставі безпосереднього спостереження дійсності; також мистецький напрямок у середині XIX ст., спершу у франц. живописі, пізніше в ін. країнах; тематика із щоденного життя, побутові й жанрові сцени, пейзажі, натюрморти; гол. представники: у Франції - Ґ. Курбе, Ж.Ф. Мілле; у Німеччині - А. Менцель, В. Ляйбі, М. Ліберман; в Україні - І. Рєпін, М. Пимоненко.... смотреть
реалі́зм (лат. realis – суттєвий, дійсний, від res – річ) 1. філософ. Об’єктивно-ідеалістичний напрям у середньовічній схоластиці, який на противагу номіналізмові вважав, що загальні поняття (універсали) є реальними духовними сутностями, які становлять субстанцію речей. 2. Термін, яким позначали своє вчення деякі матеріалісти, зокрема природодослідники. 3. Наївний Р. – стихійне світосприймання людини, яке формується на основі безпосереднього життєвого досвіду. 4. Творчий метод літератури й мистецтва, що полягає в правдивому історично конкретному і об’єктивному відтворенні дійсності. 5. Критичний Р. – правдиве відображення дійсності в літературі й мистецтві. Характерні риси – демократизм і народність, глибокий інтерес до соціальних проблем. Соціалістичний Р. – якісно новий, вищий етап у розвитку Р., основними принципами якого є правдиве, історично конкретне зображення дійсності в її революційному розвитку. Визначальна риса соціалістичного Р. – комуністична партійність, яка є найглибшим виявом народності літератури й мистецтва.... смотреть
-у, ч. 1) Основний метод художнього пізнання і правдивого відображення об'єктивної дійсності в її типових рисах, а також напрям у літературі й мистецт... смотреть
-у, ч. 1》 Основний метод художнього пізнання і правдивого відображення об'єктивної дійсності в її типових рисах, а також напрям у літературі й мистецт... смотреть
реалізм; ч. (лат., суттєвий, дійсний, від річ) 1. Практичність у життєвих справах, політиці. 2. філос. Філософський напрям, що визнає буття, існування зовнішнього світу, незалежно від нашого уявлення про нього. 3. У містиці й літературі - правдиве відтворення дійсності. 4. Педагогічний напрям, що надає перевагу наукам природничим, математичним, технічним.... смотреть
(у різн. знач.) realism; (у мистецтві тж.) actualityсоціалістичний реалізм іст. — socialist realism
[realizm]ч.realizm
реалі́зм[реиал’ізм]-му, м. (на) -м'і
【阳】 现实主义Критичний реалізм 批判现实主义
Реалі́зм, -му, -мові
реалі́зм іменник чоловічого роду
{реиалі́зм} -му, м. (на) -мі.
Realisme
Realisme
Realism
-у m realizm
реалізм, -у
რეალიზმი
реализм
РЕАЛІЗМ НАЇВНИЙ - первинний, безпосередньо-наївний погляд людини на світ, згідно з яким світ є такий, яким ми його сприймаємо - повний кольорів, звуків, запахів, смаків тощо, тобто відчуття речей ототожнюються з реальними речами. Р.н. має корені у нервово-психічній організації людини, зокрема в здатності психіки об'єктивувати відчуття. Для Р. н. ще не існує проблеми відчуттів у тій формі, в якій вона обговорюється в філософії. Її постановка пов'язана з виникненням і розвитком філософії, особливо теорії пізнання. Різні напрями філософії намагалися подолати притаманні Р.н. крайнощі ідеалізму та матеріалізму у цій проблемі. Елеати (початкова форма об'єктивного ідеалізму) приймали за реальність лише умосяжні сутності, а кольори, смаки та інші відчуття вважали видимістю (тим, що не існує). Софісти визнавали кольори, смаки тощо відчуттями, але заперечували здатність розуму пізнавати існування чого-небудь за межами відчуттів. Атомісти проголошували, що реально існують лише атоми і пустота, а речі та їхні властивості існують лише в чуттєвому сприйманні. Цей погляд певною мірою долав однобічність попередніх двох позицій та зберігав їхній позитивний зміст. Подолання суперечностей Р.н. здійснювалося в рамках цих трьох філософських напрямів, а згодом - з позицій природознавства. Фізика встановила, що світло й кольори об'єктивно існують як електромагнітні коливання з довжиною хвилі від 380 до 800 ммк, звук - як пружні коливання матеріального середовища з частотою від 16 до 20 тис. за сек. Психофізіологія органів чуття, як класична (Мюллер, Гельмгольц, Сєченов), так і сучасна, розкрила функціювання органів чуття і механізми формування чуттєвого сприймання.Д. Микитенко... смотреть
РЕАЛІЗМ НОВИЙ - філософський напрям, який виник на підставі протиставлення т. зв. нового реалістичного підходу експансії ідеалізму в епістемології, що досягла свого піку на межі XIX та XX ст. (особливо у філософії Англії та США). Критичне вістря Р.н. щодо ідеалізму було спрямоване на редукцію ідеалістами об'єктів пізнання до самого пізнання. На противагу ідеалізму була висунута ідея нейтрального монізму, згідно з якою стверджувалось існування певних "нейтральних елементів", які обумовлюють як матеріальні, так і ідеальні об'єкти Х. ронологічно виникнення Р.н. пов'язується з опублікуванням статей амер. філософів Монтегю (1902) та Мура (1903), в яких кожен із них, на засадах власної філософської концепції, доводив відсутність жорсткої та однозначної залежності об'єкта пізнання від пізнавального відношення. У 1910 р. шестеро амер. філософів - Голт, Марвін, Монтегю, Перрі, Піткін, Сполдінг - оприлюднили в журналі "Journal of Philosophy" програму нового напряму, а двома роками пізніше (1912) вийшов том (за участю цього ж гурту філософів) під назвою "Новий реалізм". Приблизно у цей же період споріднені з Р.н. ідеї були обґрунтовані Джемсом у теорії "чистого досвіду", згідно з якою "чистий досвід" - це той нейтральний "матеріал", який може функціювати і як процес пізнання речей і як самі речі (див. річ). Під впливом Джемса позиції нейтрального монізму протягом певного періоду дотримувалися Рассел та Перрі (1876-1957). Суттєвим внеском Перрі до системи аргументації Р.н. був здійснений ним аналіз т. зв. "егоцентричної недоладності" (Egocentric predicament). Остання полягає у неможливості вилучити із нашого усвідомлення об'єкта усього того, що дія (процес) цього усвідомлення спричинила на об'єкт. Ігнорування "егоцентричної недоладності" призводить до підміни епістемологічного твердження (усе, що пізнається, водночас і мислиться) онтологічним (усе, що існує і пізнається, не лише мислиме).Н. Поліщук... смотреть
У філософії XX ст. сукупність філософських вчень і шкіл, які визнають незалежне від суб'єкта існування об'єкта, розуміючи під об'єктом не тільки матері... смотреть
у філософії XX ст. сукупність філософських вчень і шкіл, які визнають незалежне від суб'єкта існування об'єкта, розуміючи під об'єктом не тільки матеріальні, а й ідеальні поняття.... смотреть
імен. чол. роду, тільки одн.реализм
РЕАЛІЗМ у мистецтві - зображення мовою мистецтва навколишнього світу, реальних сторін життя людини та суспільства. Досить широке коло визначень характеризує прояви реалізму у мистецтві - достовірність, правдоподібність, художня правда, художній метод та ін Р. озрізняють реалізм як тенденцію, що є невід'ємною частиною багатьох напрямів і течій мистецтва, за винятком деяких, які з'явилися на поч. XX ст., а також реалізм як художній метод. Згідно з останнім, реальна соціальна дійсність відтворюється, по-перше, в усіх її суперечностях і, по-друге - у відповідності з естетичним ідеалом митця; як наслідок, реалістично відображена дійсність набуває рис належного, необхідного для суспільного прогресу. Історія становлення реалістичних тенденцій у мистецтві співпадає з історією розвитку самого мистецтва. Кожний її етап позначений певного специфікою у відображенні дійсності - від примітивних зображень стародавнього світу, грубої предметності періоду варварства до творів античної Греції, що стали класичними зразками довершених реалістичних форм. Подальший злет реалістичних тенденцій у мистецтві пов'язаний з добою Відродження. Від цієї ж доби починається становлення Р. у м. як художнього методу. Пройшовши ряд історичних етапів розвитку, найвищого розквіту він набуває в XIX ст. У творчості представників різних видів мистецтва розгорталося життя людини в суспільстві в усьому розмаїтті його проявів та суперечностей. Цей етап становлення Р. як художнього методу отримав назву критичного реалізму. Найвиразніше він проявився в літературі. На відміну від попередніх етапів розвитку реалізму як художнього методу, він характеризується загостреною увагою до соціальної несправедливості та суперечностей суспільного життя. Подальший розвиток реалізму як художнього методу позначений значними суперечностями, які пов'язані зі складнощами соціально-історичного розвитку, що визначали шлях людства у XX ст. Як художній метод реалізм зберіг і розвинув свої позиції у СРСР, отримавши назву соціалістичного реалізму. В той же час на Заході стан мистецтва був позначений становленням і розвитком цілої низки течій і напрямів, яких об'єднує заперечення реалізму як художнього методу пізнання дійсності.Р. Шульга... смотреть