ЗНАННЯ

ЗНАННЯ - особлива форма духовного засвоєння результатів пізнання (процесу відтворення дійсності), яка характеризується усвідомленням їх істинності С. умнів в істинності пізнавального результату заперечує можливість зведення його до З. та перетворює на гадку. З. як право на істину відповідальне перед зовнішнім (матеріально-практичним) і внутрішнім (логічна аргументація та моделювання) досвідом. Підміна верифікаційного критерію суб'єктивною впевненістю у безперечності пізнавального результату може привести до заміни З. на віру. Однак і саме З. в процесі практичного використання перетворюється у переконання людей. Серед таких форм духовного засвоєння результатів пізнання, як гадка та віра, З. є адекватним виразом співвідношення абсолютної та відносної істини. Будучи реалізацією людської здатності до пізнання та усвідомлення істини, З. відрізняється від простої інформації тим, що потребує не тільки розв'язання проблеми адекватності певних уявлень дійсності, а й створення складної системи оцінок зв'язку пізнавального результату з минулим досвідом та перспективами подальшого пізнання, його включення в сферу соціально-культурних цінностей та практичних потреб, методологічних і світоглядних орієнтирів, у певну галузь науки чи діяльності, цивілізацію взагалі. На противагу думці, яка може бути результатом суб'єктивної позиції, З. визначається соціально-практичним процесом зведення одиничного досвіду до рівня загальнозначущого результату. З. не редукується до чуттєвих даних, бо, синтезуючи теоретичні уявлення з їх емпіричними передумовами, розкриває за обрієм актуально існуючого потенційність явищ, здійснює передбачення та вибір нових можливостей пізнання та дії, орієнтує соціальне буття людини, виступає керівництвом до дії. Системи З. визначаються через категоріальний лад певних культурно-історичних епох. За рівнем рефлексивності, доказовості та системної теоретизації З. поділяється на буденне (пов'язане з лексикою природних мов), конкретно наукове (таке, що визначається певними канонами експериментальної та дедуктивної достовірності, нормами каузального та математично-функціонального аналізу тощо) і філософське (яке характеризується всезагальністю, необхідністю та специфічними формами рефлексії). Знаково-мовною реалізацією З. виступає текст як семіотична система, що здатна актуалізувати інформаційні масиви значної потужності. В такому вузькому плані З. може розглядатись як осмислений текст у поєднанні з його розумінням. З., проте, не зводиться до мовних конструкцій. Воно визначається як соціально-культурне явище, що може набувати ідеологічного навантаження.С. Кримський

Смотреть больше слов в «Філософському енциклопедичному словнику»

ЗНАЧЕННЯ →← ЗНАК

Смотреть что такое ЗНАННЯ в других словарях:

ЗНАННЯ

ЗНАННЯ́• "ЗНАННЯ"- прогрес. укр. газета в Аргентині. Виходила в 1949 — 61 щотижня в Буенос-Айресі. Інформувала читачів про міжнар. події, екон. і культ... смотреть

ЗНАННЯ

-я, с. 1) Обізнаність у чому-небудь, наявність відомостей про кого-, що-небудь. 2) тільки мн. Сукупність відомостей з якої-небудь галузі, набутих у пр... смотреть

ЗНАННЯ

1) одн. knowledge2) мн. knowledge (sg.); (вченість) scholarship, learning; (ерудиція) erudition; (майстерність) skillповерхові знання — smattering (of)... смотреть

ЗНАННЯ

імен. сер. роду1. обiзнанiсть у чому-небудь, наявнiсть вiдомостей про щось2. (мн.) сукупнiсть вiдомостей з якої-небудь галузi3. пiзнання дiйсностi в о... смотреть

ЗНАННЯ

-я, с. 1》 Обізнаність у чому-небудь, наявність відомостей про кого-, що-небудь.2》 тільки мн. Сукупність відомостей з якої-небудь галузі, набутих у п... смотреть

ЗНАННЯ

【中】1) 【单】 知道, 了解, 熟悉, 通晓; (对事物的) 认识Любов до знання 求知欲, 求知精神2) 【复】 知识

ЗНАННЯ

[znanńa]с.1) nauka2) wiadomości3) wiedza4) znanie, znajomość

ЗНАННЯ

Знання — то сила.Говорять тому, хто не хоче вчитися.Хто знання має, той і мур зламає.Підкреслюється важливість освіти.

ЗНАННЯ

ім knowledge • набувати знань to acquire knowledge • практичні ~ know-how; practical knowledge • технічні ~ technical knowledge • широкі ~ extensive knowledge... смотреть

ЗНАННЯ

знання́[знан':а]-н':а, р. мн. знан'

ЗНАННЯ

1) ед. знание любов до знання — любовь к знанию; любознательность, пытливость 2) (род. знань) мн. знания, познания; реже сведения

ЗНАННЯ

(чого) обізнаність із чим; (практичне) уміння, досвід; З. П. наука; знаття; пор. ЕРУДИЦІЯ.

ЗНАННЯ

Зна́ння́, -ння́, -нню́, -ння́м; знання́, знанні́в

ЗНАННЯ

Ведаведы

ЗНАННЯ

Kunskap, vetskap, insikt

ЗНАННЯ

Kunnskap, ekspertise

ЗНАННЯ

Kundskab, kendskab

ЗНАННЯ

знання́ іменник середнього роду

ЗНАННЯ

{знан:а́} -н:а́, р. мн. знан.

ЗНАННЯ

-я n wiadomości; wiedza

ЗНАННЯ

cognizance, knowledge

ЗНАННЯ

quality seal.

ЗНАННЯ

ведаведы

ЗНАННЯ

веда веды

ЗНАННЯ

знание

ЗНАННЯ

ცოდნა

ЗНАННЯ 2, ЗНАТТЯ

Знання й знаття «Йому самому ще не вистачає знаття, а він хоче повчати інших», — читаємо в одному сучасному оповіданні, де автор, мабуть, уважав, що слова знання й знаття є синоніми, й помилково написав знаття замість знання. Ці слова, хоч і дуже подібні одне до одного, виявляють певну різницю. Слово знаття звичайно заступає дієслово знати: «Якби знаття, що в кума пиття, то б і дітей забрав» (М. Номис); «Якби знаття, що прийде підмога, — можна було б прорватися» (Ю. Яновський). Слово знання означає сукупність відомостей про щось: «І жадібно знання вона пила» (Б. Грінченко).... смотреть

ЗНАННЯ АПОСТЕРІОРІ

знання, набуте з досвіду, з практики.

ЗНАННЯ ЕНЦИКЛОПЕДИЧНІ

— впорядкована система уявлень, понять, суджень, осмислених фактів тощо як результат пізнавальної діяльності людини, які відклались у її свідомості, стали складовою пам’яті й стосуються організації світу, сутності людини, її місця в світі тощо, тобто найважливіших онтологічних і гносеологічних категорій. З.е значною мірою залежать від соціально-культурних чинників, під впливом яких формувався індивід. З.е. вважаються основою ментального лексикону учасників міжкультурної комунікації.<br> Див.: <em>Лексикон</em> <em>ментальний.</em><br> Пор.: <em>Знання</em> <em>фонові.</em>... смотреть

ЗНАННЯ ЕНЦИКЛОПЕДИЧНІ КУЛЬТУРНІ

— складова енциклопедичних знань, пов’язана з базовими поняттями конкретної культури, конкретної національної лінгвокультурної спільноти. Див.: Знанн... смотреть

ЗНАННЯ КЛІЄНТУРИ

know your client (KYC); know your customer (KYC).

ЗНАННЯ ПРАВ

knowledge of rights

ЗНАННЯ ПРАВА

knowledge of the law

ЗНАННЯ ФОНОВІ

— одне з найважливіших понять теорії міжкультурної комунікації, лінгвокраїнознавства, лінгвокультурології; тип знань, притаманний носіям певної національної лінгвокультурної спільноти і пов’язаний з базовими елементами рідної ідіоетнічної культури. Ці знання забезпечують мовленнєве спілкування, виступають його основою, в процесі якого вони виявляються як смислові асоціації та етнокультурні конотації. З.ф. відіграють важливу роль у процесах міжкультурної комунікації.<br> Див.: <em>Спілкування;</em> <em>Міжкультурна</em> <em>комунікація;</em> <em>Конотація;</em> <em>Культура.</em><br> Пор.: <em>Знання</em> <em>фонові</em> <em>культурні;</em> <em>Знання</em> <em>енциклопедичні</em> <em>культурні.</em>... смотреть

ЗНАННЯ ФОНОВІ КУЛЬТУРНІ

— обопільні знання адресанта і адресата реалій об’єктивної (чи такої, яка вважається об’єктивною) дійсності та їхніх культурних аспектів, які є основою мовленнєвого спілкування, виникнення спільних асоціацій та розуміння конотацій, зокрема культурних.<br> Див.: <em>Знання</em> <em>фонові;</em> <em>Комунікація;</em> <em>Спілкування;</em> <em>Культура;</em> <em>Конотації</em> <em>культурні.</em><br> Пор.: <em>Знання</em> <em>енциклопедичні</em> <em>культурні.</em>... смотреть

T: 147