Смотреть больше слов в «Філософському енциклопедичному словнику»
відійти́ (піти́) / відхо́дити (іти́) у небуття́, книжн. 1. уроч. Померти. Не помре (Сеспель), не має права піти в небуття раніше, ніж побуде вдома, на рідній землі (Ю. Збанацький); Пішов чоловік у небуття, так і не повідавши нікому таємниці, де придбав хлопчину, з якого той кореня (І. Головченко і О. Мусієнко); (Ганна Андріївна:) Ні, сину, мені легко на серці. Я спокійно відходжу в небуття, бо знаю кінець... Перемогу нашу бачу над ворогом (Ю. Мокрієв). 2. Безповоротно минути, пройти. Ще приголомшені вчорашнім ходять ті, хто вцілів у війні, ще не віриться їм, що війна відійшла в небуття (П. Загребельний); У небуття відійшли ті часи, коли епідемії віспи, холери, чуми спалахували в селах та містах нашої країни (З газети); // Перестати існувати; зникнути. На обрії, неначе хмари, Лежали сині пасма гір. Та яничарів двох примари Мені ще заступали зір. Я не питав про їх наймення — Нехай ідуть у небуття. Їх відреклася рідна н ка́нути у бе́звість (у небуття́, у ві́чність). Зникнути назавжди, безповоротно. Радісно розуміти, що книжки Юрія Шовкопляса в безвість не канули (З газети); Довкола панувала могильна тиша, немов земля вся канула в небуття (В. Гжицький). ки́нути у небуття́. Забути що-небудь. А кинеш у небуття батьківське, сину, то й власне життя безплідно впаде (О. Гончар).... смотреть
НЕБУТТЯ́, я́, с.Стан, коли не було або припиняється існування, життя, буття.Мені здавалось, що я перестаю бути. Просто розтаю у небутті – і все (Ірина ... смотреть
-я, с. Стан, коли припиняється існування, життя, буття. Піти в небуття.
[nebutt'a]с.niebyt
імен. сер. родунебытие
небуття́[неибут':а]-т':а
-я, с. Стан, коли припиняється існування, життя, буття. Піти в небуття.
див. смерть
Non-existence, nonentity, nothingness
безвість, непам'ять; (нереальний світ) засвіти.
небуття́ іменник середнього роду
Нябыт
{неибут:а́} -т:а́.
филос. небытие
-я n niebyt
нябыт
нябыт